heavengifts.com
Страница 1 из 4 1234 ПоследняяПоследняя
Показано с 1 по 10 из 40
Тема:

Часоблік

  1. #1
    Пользователь
    Репутация: [+/-] 121Array
    Аватар для Noiro
    Регистрация
    21.10.2012
    Адрес
    Україна, м. Запоріжжя
    Сообщений
    422
    Записей в дневнике
    10
    Post Часоблік
    Тоже мой рассказ... Хех), писал его еще в 2007-2008 году. Немного подкоректировал (изменил даты), освежил, и внезапно стало актуально))) . Тоже по просьбе одного форумчанина. Помидорами кидаться только свежими, и не нервничая))




    - Привіт, Андрій. Як успіхи?
    Я відірвав свій погляд від зошита, що лежав на підвіконні, і повернувся до Андрія.
    - А, привіт, Місько. Та наче нормально. А в тебе як?
    - Та я не про це. Ти вже обрав курсову тематику?
    - Тю, звісно обрав. Становлення незалежності України після розпаду Радянського Союзу.
    - Ну все з тобою ясно, історик... А я напевно здаватиму зовнішнє матричне програмування.
    - Програмюга, - жартівливо повторив я інтонацію Андрія.
    Він дістав сигарету, і підкурив.
    - Мля, ну звернись ти до реальності. Ну що тобі дасть та історія?! - як завжди почав сперечатись зі мною мій однокурсник, - Що б здати на магістра, тобі потрібно буде їм цілу книгу написати, та ще й настільки інформативно, що ти лише джерела будеш шукати декілька тижнів...
    - Нічого подібного, - відрізав я.
    - Ну ти сам подумай, це тупо романтика, а користі звідси нуль! Ну ось скажи, кого хоча б раз в житті врятувало знання дат? - поцікавився він.
    У Андрія була своя філософія життя, яку він так любив нав'язувати людям. Але я категорично не сприймав її.
    - Нам потрібно знати власну історію... - спробував пояснити я, але Андрій перебив мене.
    - ...що б не повторювати помилок минулого, та черпати натхнення, чув я вже це, чув. Ну ти що, хочеш завдяки цьому перевернути теперішнє? Максимум що ти зумієш, це працювати на базах даних, або викладачем.
    - Я нічого не буду тобі пояснювати.
    Навіть для себе я не буду нічого пояснювати. Це було не потрібно. От мені просто хотілось! От хотілось вчити історію, і подобалось!!! Якого біса я ще буду розбиратись чому так? Я отримував від цього задоволення, а інше мене не дуже цікавило. Навіть якщо Андрій правий, і це романтика, я все одно не бачив в цьому нічого поганого. Але я не любив програвати навіть в безглуздих суперечках з ним, то ж спробував відігратись.
    - А користь від цього все одно є.
    - Яка? - без цікавості спитав Андрій.
    - В курс історії входить практика...
    - Вона всюди є, - перебив мене він.
    - ...і завтра я отримаю категорію, - закінчив я.
    Ось тепер погляд Андрія був більш зацікавлений. В його очах можна було побачити розуміння цієї користі, хоча не така вже вона і велика, але напевно він теж хотів категорію, що ніяк не співпадало з його обраною професією. Ну... попереду літо, і він її все ж таки отримає (хоч і не таку, як у мене), але якщо наші думки співпали хоч в чомусь, то для нього це означало, що в історії є хоч якийсь сенс. Тупо, але правда.
    - Так ось де ти будеш брати джерела інформації для курсової... Ясно-ясно...
    - Що? - посміхнувся я спостерігаючи за його реакцією, і прихованою посмішкою.
    - Та ні, нічого... У тебе завжди файно виходило писати з власних вражень аніж з підручників.

    ***

    - Добрий день всім, Володимир, - привітався з нами викладач, - Всі на місцях?
    Подивившись в журнал він швидко продовжив. Складалось враження, наче він кудись дуже поспішав, і часу на предмет було обмаль. Але насправді це просто було властиво Володимиру.
    - Ну що ж. Всі. Гадаю почнемо. Одразу хочу привітати вас із отриманням прохідного балу, і нагадати, що за обраною вами спеціальністю предмет часобліку для вас є найбільш приоритетним. Судячи з усього, ви це чудово розумієте, і напевно знаєте який сьогодні день. Ви знаєте?
    Аудиторія ствердно закивала головами.
    - Добре. Всіх чекаю після пари у реєстраційній з обраними вами темами для курсової. У вас звісно є тиждень для реєстрації, але я сумніваюсь що хтось іще не визначився. Є питання з приводу цього? - спитав він.
    Я підняв руку, і він вказав на мене долонею, як зазвичай це робить. В перекладі на людську мову це означало "Слухаю". Я піднявся.
    - Місько, - привітався я, - Чи можна зареєструвати тему сьогодні, а список джерел принести впродовж тижня?
    Володимир Олексійович замислився.
    - Не чекав від тебе такого.
    - Ні, ви не правильно мене зрозуміли. Джерела в мене є...
    - ...то сьогодні і здаси.
    - Але ж...
    - Потім поговоримо, сьогодні важлива тема.
    Я сів. В принципі це на нього схоже - спитати, чи є в нас питання, і сказати що відповість на це питання пізніше.
    По закінченню пари я одразу прийшов до реєстраційної, не бажаючи стояти в черзі.
    - Так що там, Місько, - почав Володимир Олексійович, - В тебе якісь проблеми з джерелами?
    - Ні, все нормально. Ось, - я протягнув йому список джерел.
    Володимир Олексійович здивовано подивився на єдиний пункт: Time Surfer. Трошки подумавши, і розім'явши долоні його заклопотаність зникла.
    - Цього в принципі достатньо, якщо є правильний підхід, - відповів він через хвилину, - Але це ж технічне джерело, на яке потрібні документи.
    - В тому-то і справа. Я завтра здаю категорію TS.
    - Не дуже популярне практичне зайняття. І яка ж категорія? - спитав він.
    - Категорія "В".
    - Ясно, ясно... тоді завтра прийдеш зі списком додаткових джерел, правами із відміткою про категорію, і маршрутним листом. Не забудь вказати внутрішні джерела після повернення, добре?
    - Добре, - радісно відповів я.
    - Чекай, - зупинив мене викладач, - А куди ти хоч збираєшся?
    - 2014.
    - Ммм... - почав він, - Хіба категорія "В" дозволяє таке покриття?
    Я так і думав, що почнуться проблеми з покриттям. Звісно, наші курсові роботи підуть до керівництва, а звідти до верхів, де їх ретельно перевірятимуть, що б через рік надати нам пропускний бал на диплом, і така дрібниця, як неточність технічної документації до наданих джерел вийде боком всім, і найбільше викладачу, який повинен проконтролювати курсову згідно всіх вимог. Але я не хочу здавати іншу тему! Та якого там?! Я хочу дізнатись більше про заснування своєї Батьківщини іще на початку її виникнення і становлення!!!
    - Дозволяє, - холодно відповів я.
    Володимир Олексійович дістав пам'ятку викладача, і відкрив потрібний розділ.
    - У тебе є знання російської мови? - спитав він.
    - Ні, але...
    - Тоді я не можу прийняти твоє джерело, - впевнено підсумував він, - Ось, дивись.
    Я взяв пам'ятку у руки і подивився. Там де знаходився палець викладача було вказано: 1900 - 2015 рр., територія пострадянської України: Категорія "Е", "Д" із загальним стажем 2 роки, "Г", "В" зі знанням російської мови та культури часового кластеру.
    - Чекайте! - заперечив я, - В мене чудові знання потрібного часового кластеру, і до цього... - я почав листати пам'ятку, бо вже листав її не один раз, - Зараз, одну хвилинку... І до цього, якщо ви подивитесь технічні характеристики не за розділами категорій, а за технічними датами, то...
    - Без знання російської все одно тебе туди не пустять, - переконував мене Володимир.
    - ...то десь отут. Розумієте! Time Surfer програмується зовсім не за цим посібником, а... Ось! Дивіться!!!
    Я показав йому технічну сторінку, де було зазначено, що становлення української мови в Україні почалось із 2004 року, а моя мета була 2014. Це звісно надавало мені зайву групу ризику, що суворо обмежувала мою діяльність, але в мене були чудові характеристики і відгуки від навчального закладу, так що я був певен що мої джерела не є химерними.

    Повернувся до дому я пізно ввечері. Із задоволеною посмішкою на обличчі я сів за стіл, і тільки йно почав їсти, як до кухні увійшов батько.
    - Привіт, Валерій. Чому так довго? Проблеми з освітою?
    - Та ні, все нормально, - запевнив я батька.
    - То чому так пізно повернувся.
    Зголоднівши я із апетитом клав у рот смажену картоплю. Проковтнувши їжу, я пояснив:
    - Заходив до маршрутної інспекції на консультацію.
    Тато здивовано подивився на мене.
    - То ти отримав категорію?
    - Ще ні, але завтра отримаю. Я ж кажу, ходив на консультацію.
    - З приводу чого?.. Хоча ти мабуть їж, не буду відволікати...
    - ...Ні-ні-ні! Тато, почекай!
    - Що?
    Я трошки помовчав, схвильовано перебираючи в голові різні варіанти відповіді батька, яких я дуже боявся, бо вони могли повністю змінити мої плани. Хоча боятись це безглуздо. Все одно доведеться питати.
    - Тато, а ти даси мені свій Time Surfer?
    - Ну... - почав він.
    - Будь ласка! Лише на один раз. Мені ж для курсової потрібно...
    - Та в принципі дам. То ти консультувався з приводу покриття твоєї категорії? - спитав він.
    - Так.
    - І все нормально?
    - Так.
    - Ну добре, тоді завтра після пар підемо до маршрутної інспекції, і я випишу на тебе довіреність. Маршрутний лист отримав?
    - Так, - відповів я і почав пхати до рота їжу, дивлячись прямо в тарілку, ретельно ховаючи погляд від батька, і сподіваючись, що розмова на цьому закінчиться. Але трошки постоявши батько додав:
    - Давай його мені, хай буде у мене.
    - Тато, мені завтра потрібно зареєструвати.
    - А, ну так. Time Surfer це ж технічне джерело, я і забув, - сказав він.
    "Фу... пронесло" - подумав я.
    - Ну дай хоч подивитись куди ти прямуєш, - сказав він.
    Мені нічого не залишалось як дати його татові.
    - Куди?!! - наголосив тато, - Ні, ні-ні-ні. Ти з глузду з'їхав, у тебе ж покриття не дозволяє цей кластер часу.
    Довелось пояснити батькові все те, що я пояснив Володимиру Олексійовичу, і показати довідки від експерта з маршрутної інспекції, де я сьогодні консультувався.
    - Все одно! - заперечував батько, - Це друга категорія ризику. Може ти іще про другу світову війну написати вирішиш?
    - Але ж ось, рекомендації з навчального закладу, зайві бали, все це дозволяє мені входити в цю групу! - зробив я випад.
    - Ось що, без довіреності ти все одно нічого з цими довідками не зробиш, а я тобі не дозволяю.
    - Ну тато!!!
    - ...в 16 років на другу категорію ризику, це безглуздість.
    - Ну чому ви завжди перебільшуєте небезпеку?! В кінці кінців всюди є часовий патруль!
    - Вам молоді завжди здається що все так просто... Часовий патруль не гарантує твою безпеку. А що як тебе прямо на майдані там і покладуть?
    - Я ж не в зиму зібрався! Мені просто потрібно подивитись на наслідки, і з першоджерел взяти необхідну інформацію.
    - В Інтернеті пошукай...
    - Ні! Для курсової з червоною позначкою цього не вистачить! Мені ПОТРІБНІ першоджерела!
    На кухні виникла дивовижна тиша. Трошки подумавши і помовчавши батько продовжив:
    - Ось що я тобі скажу, синку. Time Surfer штука чудова, але лише як засіб. А ти збираєшся скористуватись нею для того, що б потрапити в часи коли іще і машин нормальних не було...
    - ...нічого подібного. В XX сторіччі були бензинові машини...
    - ...я не знаю, я не історик. Але тим не менш. Не треба ризикувати. Це того не варто, - підсумував батько.
    Вже у відчаї я кинув батькові у спину останні фрази:
    - Якби ніхто не ризикував, то і Time Surfer не винайшли б...
    Батько повернувся.
    - Це коштувало винохідцю 25-ти років життя. Я не хочу своєму синові таку долю...

    Між мною, і винохідцем була велика різниця. Він був першим, хто експериментував з часом. Він довів що змінивши минуле, майбутнє залишається непохитним (ефект "Долі") через те, що ці зміни вже були вдіяно в минулому з майбутнього. Він першим стрибнув у часі, він заснував нову науку - механіку часу. І за все це він заплатив 25-ма роками життя... Цікаво, як це сталося?
    Але ж я усього лише намагаюсь написати курсову! Плять, ну невже я роблю щось незвичайне?!! У XX сторіччі схожі проблеми виникали у підлітків, коли вони отримували права на водіння автомобілю. Їх батьки не давали їм своїх машин, переконуючи що це небезпечно. А зараз? Автівка є в кожного школяра. Хоча і автівки раніше були не такі, але все ж то... Time Surfer теж далеко не примітивний пристрій на початку своєї технічної революції.
    - Перша машина часу була винайдена в 2101 році, і була схожа на величезний транспортний засіб часів XX сторіччя, - розповідав викладач з практики, - Вся проблема була у важкості досягнення необхідної потужності машини. Енергія. Винахідник, Тарас Дереш, використовував для цього холодний синтез, що був засвоєний людством у 2031. Перший Time Surfer мав змогу відправляти предмети в минуле або майбутнє на невеличкі відстані, але з часом, вдосконаливши свій винахід, і зумівши досягнути мінімуму енергетичних витрат, Тарас Дереш спромігся примусити машину відправити в минуле саму себе, разом із собою, і пізніше, повернутись назад. Ця подія відбулась 20 березня 2105 року.
    А як на це дивився сам винахідник?.. Чи шкодував він про ці втрачені роки? Або ж він вважав, що це сприятлива ціна за подібне відкриття? Як взагалі можна втратити 25 років життя, у мене не лізе це в голову?! Наскільки я пам'ятаю з фізики часу такого не може бути в наслідок нестабільності коридору.
    - Тарас Литвиненко задокументував найголовніші принципи подорожей у часі, що використовуються і досі, - продовжував викладач, - Наприклад він заснував TiID паспорт - унікальний номер мандрівника, за яким можна визначити з якого часового кластеру походить людина, та його категорію. Так само він виклав принципи маршрутних листів та часових постів. Сьогодні ви отримаєте свій TiID паспорт, а перед першим стрибком маршрутний лист. Потрапивши в потрібний часовий кластер вас зустрінуть часові постові, що перевірять наявність цих документів, і проведуть інструктаж. В подальшому вони будуть контролювати ваші дії під час всього терміну вашого перебування в дозволеному часовому кластері.
    - Перепрошую, Місько, - перебив я, - А як винахідник втратив 25 років свого життя? - спитав я.
    Аудиторію накрила тиша, то ж я невпевнено додав:
    - І чи правда це взагалі?
    Викладач відійшов від дошки, поправив окуляри, і гучно зробивши подих сів за стіл. Я хвилюючись теж сів на своє місце.
    - Ну так, - почав викладач, - є така історія. Але це стосується безпосередньо біографії винахідника. Якщо вас цікавить, як саме він втратив ці 25 років, то цього нажаль ніхто не знає. Багатьох лякають цією легендою, і кажуть, мовляв це трапилось в наслідок небезпечності часових коридорів. Але так само цілком можливо, що Тарас Дереш просто вирішив провести ці 25 років життя в минулому.
    Викладач посміхнувся, і замріяно подивився на клас. В його голосі було дивне захоплення, і зацікавленість, якою він час від часу вмів підкорити цілі аудиторії студентів, які не пропускаючи жодного слова слухали його.
    - Але чому б нікому не дізнатись про це? - спитав знову я.
    - Ну... По-перше Тараса Дереша нікому не вдалося знайти. Свідоцтва про винахідника дійшли до нас лише в документальному вигляді. До народження Тараса в світі пройшла паспортна революція, і прослідкувати за його особистістю майже неможливо. Звісно, машина часу була винайдена не лише за ініціативою Тараса, але іще і під прикриттям багатьох секретних державних установ. Це була таємна зброя, яка в результаті ні до чого не призвела. І як ви розумієте, ці секретні установи приховували молодого генія.
    - Тобто?! - спитав хтось позаду мене, - Як машину часу можна використовувати у якості зброї?
    - Вони, люди, що так прагнули винайти диво-машину, розмірковували таким чином: Винайшовши машину часу, вони зуміють подорожувати в минуле, і відповідно, змінювати його. Тобто наприклад я знаю що вчора мене пограбували на вулиці, і вкрали всі мої гроші. Я повернусь в минуле, і ще до того, як мене пограбують, зумію зашкодити цьому. Тоді повернувшись назад в майбутнє за теорією я знайду у себе в кишені гроші, які у мене вкрали вчора.
    - Але ж ефект "Долі" цього не дозволяє, - заперечив той самий студент, що питався до цього.
    - Так, все вірно! - посміхався викладач, - Тарас Дереш теж допустив таку теорію, а дещо пізніше, коли в Квантовій Механіці було знайдено багато прикольних штук, а математика трошки підросла, він довів свою теорію на формулах, і на практиці.
    - Я так розумію, що на практиці це було доведено тим, що він не зумів повернути 25 років свого життя, як ви вкрадені гроші? - додав я.
    - Вірно. Розумієте, ефект "Долі" полягає в тому, що як би сильно ви не намагались змінити якусь подію в минулому, ця подія під час її виникнення вже була змінена вами з майбутнього. Тобто ця подія відбулась САМЕ ТАК, як вона відбулась, САМЕ ТОМУ, що ви намагались її змінити.
    - А якщо я раптом передумаю її змінювати? - спитала дівчина з першого ряду.
    - ...значить так і було заплановано. Адже бездіяльність це теж діяльність. Ця подія пройшла САМЕ ТАК, тому що в майбутньому ви не завадили їй іти по іншому шляху.
    - А якщо я все ж таки вирішу змінити її? - знову сказала дівчина.
    Гучний сміх накрив аудиторію.
    - Значить так і було заплановано... - сміючись сказав викладач.
    - Тобто я можу зараз взяти пістолет, і застрелитись? - не звертаючи уваги на сміх навколо не могла вгамуватись дівчина, - Адже що б я не робила, все вже вирішено за мене?! А як що до ствердження, що людина вільно обирає свій шлях?
    - Та так воно і є! - з доганою сказав викладач, - Якби ви вчились а не відвідували пари, ви б це розуміли. Ефект "Долі" є ніщо інше, як підсумування багатьох факторів, з яких він складається, і Ви - один із цих факторів! Ви вільно обираєте свій шлях, і отой хлопець теж, - показав він долонею на мене, - І отой теж. Ось підсумок усіх ваших рішень і складає ефект "Долі". Це не ефект "Долі" вирішує ваше життя, а Ви УСІ, вже давно, вирішили і збудували "Долю".
    Тиша тривала, а дівчина почала гризти олівця.
    - Уявіть собі, - продовжив викладач, відчуваючи, що дівчина так нічого і не зрозуміла, - Ви дивитесь фільм... Ви любите фільми? - спитав він в неї.
    - Так.
    - Коли ви дивитесь фільм, вам цікаво спостерігати за сюжетною лінією?
    - Так, звісно...
    - ...а Вас не хвилює те, що цей фільм вже має логічний розв'язок, і свою історію? Адже там все вже вирішено до вас. Чому вам цікаво дивитись фільм, в якому все вже вирішено?
    Дівчина замислилась, але хтось позаду відповів за неї:
    - Тому що вона особисто цей фільм ще не бачила, і не знає що буде далі.
    - Вірно! - радісно сказав викладач, - Але над цим фільмом працювали режисери, актори, сценаристи. Вони колись теж не знали що в них вийде, та й мета в них була інша, ніж у дівчини. Вони "творили" цей фільм, а ви його "дивились", - зробив він наголос на цих двох словах, - Саме тому все це має сенс. А історія фільму лише підсумування всіх зусиль знімальної групи, та вашого перегляду.
    В класі знову утворилась тиша, яка тривала досить довго. Порушила її та сама дівчина.
    - Життя безглузде, - прошепотіла вона, але слова дійшли до всієї аудиторії.
    - Життя лише один із факторів цього світу, - продовжив викладач, - Лише один з багатьох. Життя це... Зрозумійте, ви лише набір хімічних елементів, які за допомогою законів фізики і утворюють ваше життя. Тобто ви це підсумування багатьох факторів... як і "Доля". Але знову ж таки вас не повинно це хвилювати, як і у випадку з фільмом. Дозвольте розповісти вам одну історію, адже ви зачепили хвору для мене тему - усвідомлення сутності цього світу.
    Викладач підійшов ближче до нас, і присівши прямо на підлогу, звісив ноги з трибуни.
    - Коли я навчався, я так само як і ви здавав на практиці категорію, але не "В", а "Г", яка, як ви розумієте, дозволяла багато більше, ніж звичайна транзитна категорія. Уявіть собі, я, без досвіду подорожування на Time Surfer-і одразу ж отримав категорію "Г", і відправився в минуле. Я навіть скажу куди саме... - його губи беззвучно ворушились, згадуючи часовий кластер, - А саме в 1992 рік. Потрапивши туди я дозволив собі розкіш поспілкуватись з людьми. Спілкувався я із науковцями, дослідниками, теоретиками. Я вислуховував все те, що люди думали на той час - теорію виникнення Всесвіту, невдалі спроби пояснити сенс життя, та багато іншого. З їхніми обмеженими знаннями мені це здавалось смішно... Смішно, бо всі ці теорії були настільки примітивні для мене. Але ви б бачили, як горіли їхні очі!!! Чому? Тому що вони робили спроби штурму самої сутності цього світу, і їм здавалось, що ці спроби не марні, і кожен з них був впевнений, що він володіє цією таємницею. І ось один раз я вирішив у якості теорії викласти одному з вчених реальну картину виникнення Всесвіту, і його сутності. Я сказав: "А давай припустимо що Всесвіт це величезне екзистенцій не яблуко, що падає у 4-вимірному просторі...", і надав йому знання, якими ми володіємо на сьогоднішній день. Вчений, якому я це розповів, незабаром, як це не смішно, ну… трошки того... Тому що він допустив що це можливо.
    - Це порівняння? - спитав хтось з зали.
    - Так. Це порівняння. Адже сьогодні ніхто не втрачає розум від цих знань. Те саме можливо трапилось би, якби цей самий вчений зі своїми знаннями потрапив би у середньовіччя, і переконливо розповів би комусь про те, що Богів не існує, а Сонце, лише великий шар водню і гелію в порожньому космосі... Саме тому, нам, звичайним людям, не дозволяють подорожування в майбутнє за червону лінію. Але це не головне. Розповісти я хотів зовсім інше. Справа в тому, що в тому самому 1992 році я розповів свою "теорію" не лише вченому, але й одному моєму другові з того часу. Ви думаєте він втратив розум? Ні. Аж ніяк. Чому?
    - Тому що він сприйняв це як факт, - відповів я, розуміючи що саме хотів пояснити викладач.
    - Більш-менш вірно, - відповів той, - Він допустив, що якщо те, що я йому розповів правда, то для нього це нічого не змінить. І він залишився людиною, так би мовити.
    - То ви вважаєте що подорожі в майбутнє заборонені саме через це?
    - Ну, майже... По-перше, подорожувати в майбутнє по не прокладеному часовому коридору технічно важко, але в принципі можливо. А по-друге, уявіть, якими знаннями володіють там, за червоною лінією. Ця червона лінія і є кордон, до якого нам нічого не загрожує. Просто порівняєте минуле, в якому навіть не підозрювали про подорожі в часі, і теперішнє, в якому ми легко це робимо. І зробіть висновки - можливо ми не знаємо чогось такого, що прямо зараз практикується в майбутньому?
    Пролунав дзвоник. Пролунав дуже доречно, надавши словам вчителя деякої містики. Тато дозволив мені взяти його Time Surfer, але тепер мені самому було ніякого... Всі ці історії, все те, що я почув сьогодні... Точніше не почув... Я почув лише стандартні теорії, але висновки до яких я приходив, лякали...
    - Будь ласка всі підійдіть після четвертої пари в реєстраційну для отримання TiID паспортів, - сказав вчитель, і зник з аудиторії.

    - Тато, ось, - я показав йому документи, - мій TiID, мій маршрутний лист, свідоцтво про категорію...
    Тато подивився на документи, і після неминучого глибокого подиху простягнув мені пігулки.
    - Тримай, тільки будь обережним, - сказав він, поклавши свою руку на моє плече.
    Я взяв одну пігулку Time Surfer, і повернув решту татові.
    - Обіцяю, сказав я, - і проковтнув її.
    Трошки пізніше поклавши праву руку на ліву долонь я відкрив свій біо-паспорт. "Знайдено новий пристрій: Time Surfer "KL017" - висвітилось там. Я натиснув "Продовжити".
    "Будь ласка встановіть особистий TiID для активації Time Surfer". Добре, нема питань. Ось вам мій TiID. "Це варто знати: Для будь-якої подорожі вам потрібен маршрутний лист, за яким буде коригуватись курс подорожі. Ви можете отримати його в найближчому відділку маршрутної інспекції, надавши їм свій біо-паспорт, та свідоцтво про категорію."
    Дам-с, з маршрутним листом в мене виникли проблеми, але я все ж таки спромігся довести, що 2014 рік не перечить моїй категорії, так що... ось... мій маршрутний лист.
    "Time Surfer готовий до подорожі. Будь ласка натисніть "Запуск" для початку. Якщо клавіша не активна, зверніться до найближчого відділку маршрутної інспекції."
    Я натиснув потрібну клавішу, і затримав дихання. Після яскравого спалаху довелось трошки почекати, доки очі прийдуть до ладу. Витираючи сльози я побачив як до мене ідуть двоє незнайомців. На них була блакитна форма із позначками "МВСУ".
    - Добрый день, - сказав один з них, - Разрешите ваши документы.
    - Перепрошую? - не зрозумівши відповів я.
    - Пожалуйсто на русском, - відповів другий, - Ваши документы.
    - Еее... Перепрошую? - знову повторив я, але дещо зрозумівши з їхніх слів продовжив, - Які документи.
    Я був не впевнений що це саме ті люди, що мені потрібні.
    - Ви володієте російською мовою? - спитав перший.
    - Ні.
    - Будь ласка ваш TiID, та маршрутний лист, і трошки хутчіш, - суворо наказав другий.
    Перевіривши документи один з постових взяв у руки дивний пристрій з кнопками та екраном, на звороті якого було написано "Nokia", і підніс його до вуха.
    - Сашко, підійди будь ласка, у нас тут нестандартна ситуація.
    В цей самий час мене допитував інший:
    - Даний часовий кластер доступний лише зі знаннями російської мови, - казав він, обшукуючи мене сканером, - TiID на сканері співпадає з кодом в біо-паспорті, - промовив він звертаючись до свого колеги.
    Завданням часових постових було перевірити мій зовнішній вигляд відповідно часового кластеру, мої документи, та всі інші дрібниці. У разі чогось вони відправляли мандрівника назад. А назад я не збирався.
    - В маршрутному довіднику вказана дата становлення української мови, - намагався пояснити я, - Це дозволено з 2005 року... Спитайте матричного програміста, нехай перевірить кодування маршрутного листа...
    Але мене ніхто не слухав. Обшукавши мене руками вони продовжували:
    - Яка мета вашої подорожі?
    - Написання курсової за темою...
    - ...зараз вас перевірить наш матричний програміст, будь ласка не хвилюйтесь.
    До нас підбіг іще один молодий хлопець у формі.
    - Що трапилось? - спитав він.
    - Ось, без знання російської мови. Перевір його маршрутний лист.
    Той дістав невеличкий пристрій, і розпочав свою роботу.
    - В маршрутному довіднику вказана дата становлення української мови як 2005 рік, - знову спробував пояснити я.
    - Так-так-так, я бачу, лише з 2-ою групою ризику.
    Постові перевірили мою категорію, і задовільно кивнули.
    - Ми вибачаємось, ваші документи в нормі. Зараз 20 березня 2014 року. Ви маєте право знаходитись в цьому часовому кластері до 22:00. Радимо вам скористуватись довідником мандрівника для уникнення непорозумінь.
    - Ні, дякую, - відповів я, - Мені освіта дозволяє. А довідник я вже читав.
    Разом з постовими ми пройшли до автівки, і ті відчинили дверцята. Я влаштувався на задньому сидінні, і ми рушили. Там мені видали паспорт громадянина України зразка цього часового кластеру, читацький квиток в бібліотеку, 1200 гривень в національній валюті, і жовто-блакитну стрічку...
    - Для досягнення мети вашої подорожі радимо скористуватись бібліотекою, Інтернетом, телебаченням, або друкованими видавництвами. Бажаємо успіху, і будьте обережні! - попрощався зі мною постовий.
    - І вам щасти!
    Вони висадили мене біля однієї зі станцій метро, і поїхали. Але це зовсім не означало, що вони перестали за мною стежити. Це робили інші оперативники, перевдягнені в звичайних громадян. Фу... нарешті я на місці. Що ж, потрібно діяти.
    - Вибачте, Місь… еее… цей... а що це за станція? - спитав я, майже не забувши, що в цей час було не прийнято вітатись, казавши своє ім'я.
    - Арсенальная, - сказав мені молодий хлопець, і побіг далі.
    Я ввімкнув біо-паспорт в непомітному режимі, і перед очима з'явилось меню. Обравши там Time Surfer я знайшов провідник, і дізнався яким чином доїхати до Майдану. За для уникнення проблем, враховуючи мою категорію, я також дізнався подробиці користування метро, і розмінявши гроші спустився на ескалаторі до низу. Жуючи гумку "Orbit" я дочекався вагон, і сів у нього, тримаючи сканер увімкненим. Так як це була перша моя подорож, було б приємно побачити іще когось із мандрівників, але сканер мовчав.
    Механічний голос попередив пасажирів про закриття дверей, і ми рушили. За інерцією мене кинуло в бік, і я ледве не впавши наступив на чиюсь сумку.
    - Астарожнее, ты шо, пьяный што ли? - почала літня жінка.
    - Я вибачаюсь.
    - Извеняется он... держаться нада!
    - Ой та зуспокойся, прям розчавили! – сказав якийсь інший молодяк, - Та дайте бабці сісти хтось.
    - Яка я тєбє бабця, бєз тваєй помощі справлюсь, тоже мнє, защітнік… - і понеслась.
    Ну ось. Я нічого не зрозумів, але був радий, що принаймні зрозуміли мене. Міцно тримаючись я проїхав до потрібної станції, і вийшов на вулицю. Навколо все шуміло, їздило, рухалось, і від цього крутилась голова. Я відчував деякий дискомфорт, але старанно вгамовував його. Діставши фотік я пройшовся вулицями, і зробив декілька фоток. Раптом до мене підійшла дівчина.
    - Привіт, Тетяна, - сказала вона, - Теж навчаєшся?
    - Привіт, Місько, - сказав я, - так. Курсову пишу, і клацнув її фотіком.
    Та посміхнулась, а я вдивився в сканер. Навколо було близько трьох десятків мандрівників.
    - Я на історично-технічному факультеті навчаюсь, - сказав я, - а ти?
    - Журналіст я. З 2499 року. Група 1513.
    - Уау!!! - не витримав я, і вже тихше додав, - так я ж з групи 1517, але з 2502 року! То ми майже в паралельних групах вчимось?
    - Ну так. Я просто вдруге подорожую, і ще не зустрічала нікого з одного часового кластеру зі мною.
    - Та я взагалі вперше, - посміхнувся я у відповідь, - І ти перша із мандрівників кого я зустрів.
    - Класно, і одразу ж майже знайому. Ну взагалі під час подорожей не дуже дозволяють спілкування між мандрівниками, так що я побігла. Щасти тобі!
    - І тобі успіхів!
    Іще трошки поблукавши і пофотографувавши я підійшов до газетного кіоску, де продавець попередила мене про уникнення контактів з іншими мандрівниками. Це було необхідно для нашої ж безпеки. В цьому часовому кластері бажано було подорожувати по одинці, а враховуючи мою групу ризику взагалі потрібно було бути максимально обережним. Спілкування з мандрівниками було дозволено, але лише в спеціально відведених для цього місцях, і не більше трьох хвилин.
    - Дякую, - сказав я жінці.
    - Уникай контактів з пересічними громадянами, - додала вона, - лише за необхідністю. І сховай ти це кляте вітання із ім'ям. Тут так не вітаються. І кожен раз при контакті перевіряй наявність в людини TiID. Будь-якої людини!
    - Дякую іще раз, - додав я, і пішов.
    Боже! Як все це мене напружувало!!! Так... зібратись з думками. Вже 11:49. Потрібно знайти якесь Інтернет-кафе, чи щось
    Навколо було стільки цікавого, стільки незнайомого, стільки... Я це бачив лише на фотках і в кіно! А тут... Я можу цим скористуватись, торкнутись, понюхати, побачити... Клас!!!
    Близько 19:00, втомившись, я вирішив трошки відпочити. За цей день я вже звик до спілкування з людьми, втратив зайві звички, і начебто не дуже відрізнявся від сірої маси. Купивши в якомусь ларьку поїсти, я спрямував до берега річки. Звісно я міг би піти в спеціальне місце, але ж Дніпр, ДНІПР!!! Легендарна річка, про яку я так багато чув, і читав!!!
    Отак я і сидів біля води, жуючи хотдог, чи як там воно зветься, і… чимось там запивав. Трошки пішла голова кругом. Спочатку було дивно, потім стало страшно, далі - весело. Десь недалеко то туди, то сюди їздив поїзд метро, а я сидів біля старих атракціонів, зовсім один, і дивився на воду. І нікого навколо.
    Щось блимнуло на горизонті, наче блискавка, і я подумав, що збирається дощ. Ні, напевно здалося - на небі жодної хмаринки.
    Десь о 21:00 я підвівся. Було враження, що ці 2 години я був у гіпнозі. Не в силах відірвати погляд від води, прийшов несамовитий спокій. Тепер у мене ще ціла година, то ж я можу просто погуляти вулицями. Навколо так само не було жодної людини. На диво. Ідучи аби куди я стикнувся з двома хлопцями.
    - Сигареты не будет? - спитав мене один.
    - Вибачте, я поспішаю, - відповів я, та продовжив іти.
    Хлопці зникли, а я зупинився на мосту. Позаду почулися кроки. Я озирнувся - це був чолов'яга в дуже дивному одязі. Він спрямував до мене, і підійшовши привітався:
    - Доброго вечора, Тарас, - сказав він.
    - Доброго, Місько, - відповів я.
    Той помовчав, а згодом спитав:
    - Місько, ви не підкажете, де тут найближча заправка з білим паливом?
    Біле паливо винайшли після засвоєння технології холодного синтезу, то ж...
    - Найближча? Ммм... Років через 25.
    Чолов'яга похитнувся, помовчав, і подивився на мене переляканими очима.
    - Дякую... - відчеканив він, і пішов геть, дивно озираючись.
    - В 31-ому! - згадавши заорав я йому, - В 2031, точно!!!
    Той набрав швидкість, і побіг до тунелю, а я подивившись на TiID сканер не побачив на тому жодного найменування. В голові стояла картинка з переляканими очима Тараса... Я спробував наздогнати незнайомця, але було пізно...

    Завжди темно, перед сходом Сонця...


    Сэкономил over9000hrn!!!
    Парю на МЕХА + дРИПА!!!Ъ

    Подробности здесь: Путь к вайпингу в деталях (дневник новичка с первого дня)
    [свернуть]

  2. #2
    Re: Часоблік
    митець? ідіть ... на інший форум
    Часоблік 880
    Nic 12мг Nemesis + KaifunLite потрачено 12300

  3. #3
    Пользователь
    Репутация: [+/-] 121Array
    Аватар для Noiro
    Регистрация
    21.10.2012
    Адрес
    Україна, м. Запоріжжя
    Сообщений
    422
    Записей в дневнике
    10
    Re: Часоблік
    Цитата Сообщение от TallTalesTeller Посмотреть сообщение
    митець? ідіть ... на інший форум
    Не, не, я не пьющий

    Завжди темно, перед сходом Сонця...


    Сэкономил over9000hrn!!!
    Парю на МЕХА + дРИПА!!!Ъ

    Подробности здесь: Путь к вайпингу в деталях (дневник новичка с первого дня)
    [свернуть]

  4. #4
    Re: Часоблік
    Камрад, убедительная просьба публиковать ваши более чем унылые ... произведения на профильных форумах, я в 14 лет писал получше
    Часоблік 880
    Nic 12мг Nemesis + KaifunLite потрачено 12300

  5. #5
    Пользователь
    Репутация: [+/-] 121Array
    Аватар для Noiro
    Регистрация
    21.10.2012
    Адрес
    Україна, м. Запоріжжя
    Сообщений
    422
    Записей в дневнике
    10
    Re: Часоблік
    Цитата Сообщение от TallTalesTeller Посмотреть сообщение
    Камрад, убедительная просьба публиковать ваши более чем унылые ... произведения на профильных форумах, я в 14 лет писал получше
    Я очень за вас рад, что вы когда-то писали. Я в 14 лет умел читать приписки к темам (в самом начале), и вести себя культурно .

    Завжди темно, перед сходом Сонця...


    Сэкономил over9000hrn!!!
    Парю на МЕХА + дРИПА!!!Ъ

    Подробности здесь: Путь к вайпингу в деталях (дневник новичка с первого дня)
    [свернуть]

  6. #6
    Re: Часоблік
    Цитата Сообщение от Noiro Посмотреть сообщение
    Я очень за вас рад, что вы когда-то писали. Я в 14 лет умел читать приписки к темам (в самом начале), и вести себя культурно .
    Очень жаль, что писать вы так и не научились И мелочны к тому же. Мне вас очень жаль
    Последний раз редактировалось TallTalesTeller; 03.07.2014 в 00:20.
    Часоблік 880
    Nic 12мг Nemesis + KaifunLite потрачено 12300

  7. #7
    Пользователь
    Репутация: [+/-] 47Array
    Аватар для warpten
    Регистрация
    19.03.2014
    Адрес
    Винница
    Сообщений
    277
    Re: Часоблік
    Начал читать.... и не закончил! не люблю не законченные дела но продолжать читать отказываюсь,)) я сюда парить пришел) да и вааще) не тот форум вы выбрали! я не везде согласен с TallTalesTeller (грубовато вышло как по мне)!

    а если серьезно, то гениев не признают при жизни(как правило) так что что бы нам все это ОЧЕНЬ понравилось вам прийдется умереть, а вы не согласитесь так что живите и страдайте, наш не признаный гений)
    Часоблік 488 Часоблік 860

    Надо законодательно запретить необслуживаемое овно))))))
    Мирного всем парУ и крепкого канталУ!
    Вангую на ЖиЖе - снимаю ПОРЧУ махмудами!

  8. #8
    Re: Часоблік
    Хмм ... грубовато? Да я сама корректность Даже полупроффи критик погнал бы ссаными тряпками ...
    Часоблік 880
    Nic 12мг Nemesis + KaifunLite потрачено 12300

  9. #9
    Пользователь
    Репутация: [+/-] 47Array
    Аватар для warpten
    Регистрация
    19.03.2014
    Адрес
    Винница
    Сообщений
    277
    Re: Часоблік
    Цитата Сообщение от TallTalesTeller Посмотреть сообщение
    Хмм ... грубовато? Да я сама корректность Даже полупроффи критик погнал бы ссаными тряпками ...
    корректность с санными тапками)))
    Часоблік 488 Часоблік 860

    Надо законодательно запретить необслуживаемое овно))))))
    Мирного всем парУ и крепкого канталУ!
    Вангую на ЖиЖе - снимаю ПОРЧУ махмудами!

  10. #10
    Re: Часоблік
    Цитата Сообщение от warpten Посмотреть сообщение
    корректность с санными тапками)))
    Ну я не знаю, чем еще можно бороться с графоманским безграмотным флудом
    Часоблік 880
    Nic 12мг Nemesis + KaifunLite потрачено 12300

Страница 1 из 4 1234 ПоследняяПоследняя

Метки этой темы

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Наш "некурительный" счетчик | Калькулятор "микрокоил"